ОБРАЗ ВЕРСТВОВОГО СТОВПА У ТВОРЧОМУ ДОРОБКУ Т. ШЕВЧЕНКА

Анотація

У творчому доробку Т. Шевченка образ верствового стовпа зустрічаємо на полотні «Катерина» (1842) та в повістях «Капитанша» (1855) і «Прогулка с удовольствием и не без морали» (1855–1856), образ верствового шляху – в поемі «Якби тобі довелося...» (1849) та у вірші «Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)» (1859). Образ верстви не належить до часто вживаних, а швидше знаходиться на узбіччі образної системи митця, зважаючи на поодинокість його вжитку. Серед образів українського світу він аж ніяк не міг посісти визначальне місце, позаяк для справжньої України – Шевченківської України – такі стовпи є неавтентичними і неприродними. На полотні «Катерина» мікрообраз верствового стовпа поруч із макрообразом офіцера виступають знаками «світу московсько-імперського зла» (В. Іванишин), що чинить наругу над українським дівоцтвом і народом загалом. Застосовуючи виражальні можливості образотворчого мистецтва, митець пише цей світ темним як протиставлення українському світу, що змальований осонценим. У повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали», написаній на засланні, Т. Шевченко, згадуючи верстви, вдається до «езопівської мови». Більшою мірою йому доводиться говорити натяками: замість того, щоб приносити користь, верстви дезорієнтують українців, стають причиною пошкодження їхнього майна. Звідси й непотрібність, недоцільність верствових стовпів на українських шляхах – де б вони не пролягали: чи то серед степу, чи то серед лісу. Говорячи про природу, звертаємо увагу, Т. Шевченко висловлюється серйозно і піднесено, тут немає місця жартам, іронії. Навпаки, розмова про верстви – набуває зовні несерйозного, жартівливого відтінку, за яким проглядається внутрішнє неприйняття автором цих імперських знаків: від верстов у степу тісно; ті ж, що серед лісу, – «іродові версти», – немов сатана підсовує під екіпаж. Водночас сухі пні, через які так само ламаються вісі, як і через верстви, – «поставлені Богом». У поетичних творах Т. Шевченка «Якби тобі довелося...» та «Ісаія. Глава 35 (Подражаніє)» верствовий шлях трактується як невольницький. Образ верствових шляхів у останньому вірші набуває універсального значення, виступаючи символом невільництва загалом, а не лише українського.