ДЕРИВАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНІЗМІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПАМʼЯТКАХ ХVІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІ СТ.
PDF

Ключові слова

композит, лексема, пам’ятка, суфікс, церковнослов’янізм. composite, lexem, monument, suffix, Church Slavonic.

Як цитувати

ОСІНЧУК, Ю. В. (2022). ДЕРИВАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНІЗМІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПАМʼЯТКАХ ХVІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІ СТ. АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», (1), 61-67. https://doi.org/10.52726/as.humanities/2022.1.9

Анотація

У статті на матеріалі різножанрових і різностильових українських писемних пам’яток (акти, судові документи, заповіти, грамоти, описи замків, універсали гетьманських канцелярій, документи церковних і шкільних братств, літописи, твори релігійної, полемічної та художньої літератури, пам’ятки наукової і навчальної літератури, богослужбова література, епістолярна спадщина та ін.), що увійшли до джерельної бази «Словника української мови ХVІ – першої половини ХVІІ ст.» простежено функціювання церковнослов’янізмів на позначення осіб чоловічого роду, утворених суфіксальним способом. Схарактеризовано основні словотвірні моделі церковнослов’янської лексики у староукраїнській мові. З’ясовано, що високу частотність уживання досліджуваних лексем документують тексти церковно-релігійної, богословської, полемічної літератури та пам’ятки ділового й наукового стилів. Нечисленні деривати зафіксовано в художній та хронікально-літописній літературі. Виявлено, що найпродуктивнішими в деривації церковнослов’янських слів на позначення чоловічих осіб були суфікси -никъ, ‑ець (-ецъ), -тель; непродуктивними ‒ словотвірні типи із суфіксами -арь (‑аръ), ‑ица (‑йца), ‑инъ, -атай, -икъ. Серед суфіксальних назв осіб у досліджуваний період зафіксовано низку складних (двокомпонентних) церковнослов’янізмів. Першим компонентом складних слів могли виступати основи іменника (найчастіше), при- кметника, займенника, числівника. У творенні назв осіб чоловічого роду частотними є композити зі суфіксами -никъ, -ець, -тель. У досліджуваний період церковнослов’янським суфіксальним композитам, які надають позитивної оцінки особі, часто протиставлено композити, що надають негативної характеристики. Деякі із досліджуваних церковнослов’янізмів в українській мові ХVІ – першої половини ХVІІ ст. розширили свою семантичну структуру. Одиничні слова набули переносного значення. Поодинокі лексеми входили до розряду антропонімів.

https://doi.org/10.52726/as.humanities/2022.1.9
PDF

Посилання

Білоусенко П. І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду). Київ : КДПІ, 1993. 215 с.

Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІV–ХV ст. Київ : Вид-во АН УРСР, 1958. 298 с.

Задорожний В. До проблеми української мовної адаптації церковнослов’янських іменників на позначення абстрактних понять із суфіксом -иѥ (продовження). В кн. : Єдиними устами: Бюлетень Інституту богословської термінології та перекладів. Львів, 2000. № 4. 42–62.

Коца Р. О. Динаміка лексико-словотвірних типів складних прикметників в українській мові. Ужгород, 2021. 593 с.

Кровицька О. Назви осіб в українській мовній традиції ХVІ–ХVІІІ ст. Семантика і словотвір. Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2002. 213 с.

Ліпич В., Правда Н. Нариси з історії українського словотворення (композитно-суфіксальна деривація іменників) / відп. ред. Білоусенко П. І. Бердянськ, 2014. 240 с.

Осінчук Ю. Церковнослов’янська лексика зі семантикою ‘Бог; Божа особа’ у староукраїнських текстах. Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae. Budapest, 2019. Volume 64, Number 2. P. 385–398.

Передрієнко В. А. Українська і церковнослов’янська лексика в «Розмові» – рукописному розмовнику другої половини ХVІ ст. В кн. : Магістеріум. Мовознавчі студії. Вип. 50. 2013. С. 64–68.

Полюга Л. М., Українська абстрактна лексика ХІV – першої половини ХVІІ ст. Київ, 1991. 238 с.

Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. / відп. ред.: Д. Гринчишин, М. Чікало. Львів, 1994–2017. Вип. 1–17 (видання не завершене). 11. Стаменова А. История лексических древнеболгаризмов в украинском литературном языке. София, 2017. 536 с.