ДОСЛІДЖЕННЯ КІНЕМАТОГРАФІЧНОГО СКЛАДНИКА НОВЕЛ ТА КАЗОК Е. Т. А. ГОФМАНА
PDF

Ключові слова

кінопоетика, інтертекстуальність, інтермедіальний аналіз, Е. Т. А. Гофман. film poetics, intertextuality, intermedia analysis, E. T. A. Hoffmann.

Як цитувати

ПОКУЛЕВСЬКА, А. І., & РЕВУЦЬКА, С. К. (2022). ДОСЛІДЖЕННЯ КІНЕМАТОГРАФІЧНОГО СКЛАДНИКА НОВЕЛ ТА КАЗОК Е. Т. А. ГОФМАНА. АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», (2), 64-69. https://doi.org/10.52726/as.humanities/2022.2.9

Анотація

Е. Т. А. Гофман вважається найвидатнішою постаттю в історії німецького романтизму, хоча він не був одним з перших представників цієї літературної течії. В його творчій спадщині зібрані основні теми та ідеї романтизму, його найголовніші риси. Романтизм з’явився на зламі епох та в період Французької революції. Центральною темою нової літературної течії стало протистояння людини та світу, а головним конфліктом – боротьба між Добром та Злом. Все незрозуміле, містичне, фантастичне, що тісно переплітається з реальністю, приваблювало романтиків. Такі твори Е. Т. А. Гофмана як «Золотий горнець», «Крихітка Цахес, на прізвисько Цинобер», «Еліксири диявола», «Пісочна людина» тощо є яскравими прикладами нової літературної епохи. Е. Т. А. Гофман належить до тих письменників, художній світ яких став поняттям називним. Проте його письменницький талант є лише одним з проявів його творчої натури. За своє життя він був співаком, диригентом, режисер-постановником музичного театру, композитором, художником. Такий феномен, коли митці водночас мають таланти у різних сферах мистецтва, у літературознавстві ще називають Doppelbegabung (нім. – «подвійний талант, здібність»), а У. Вайсштайн пропонує для таких митців термін «мультиталант» [Наливайко : 383–384]. Їхнє мислення – синтетичне, а твори набувають полімистецього характеру та є яскравими прикладами взаємодії мистецтв. Саме тому стиль письменника відрізняється від інших своєю музикальністю та пластичністю. І через це найдоцільнішим аналізом творів Е. Т. А. Гофмана є інтермедіальний, який передбачає організацію тексту за допомогою взаємодії різних видів мистецтв на смисловому рівні. Інтермедіальна естетика виникає саме в історико-культурні перехідні епохи – бароко, романтизм, модернізм, постмодернізм. З іншого боку, творча спадщина Е. Т. А. Гофмана напрочуд кінематографічна. Його новели є майже готовими сценаріями, що сповнені несподіваними сюжетними поворотами та візуальними образами. Кіностилістика новел Е. Т. А. Гофмана проявляється як у сюжетних перекличках, так і в особливостях його поетики – кінопоетики. Літературознавча проблема «поетика літературного твору – кінопоетика» є однією з найважливіших в інтермедіальних стосунках цих двох мистецтв. Актуальність цієї проблеми визначається усвідомленням того, що якщо літературний текст вбирає в себе у результаті синтезу мистецтв елементи іншого мистецтва, то він збагачує тим самим свої виражальні можливості. Тому підхід до літературних текстів німецького письменника з «кінематографічним кодом» є перспективним напрямом у розробці методології дослідження поетики літературного тексту і дає змогу глибше осягнути творчий спадок Е. Т. А. Гофмана.

https://doi.org/10.52726/as.humanities/2022.2.9
PDF

Посилання

Гофман Е. Т. А. Володар бліх. Життєва філософія кота Мура. Харків : Фолио. 2015. 610 с.

Гофман Е. Т. А. Музичні новели / З нім. пер. Є. Попович. Київ : Муз. Україна, 1987. 248 с.

Западное литературоведение ХХ века. Энциклопедия. Москва : Intrada, 2004. 560 с.

Клер Р. Размышления о киноискусстве. Москва : Искусство, 1958. 360 с.

Лотман Ю. М. Избранные статьи в трех томах. Т. 1. Статьи по семиотике и типологии культуры. Таллинн : Александра, 1992. 480 с.

Наливайко Д. Теорія літератури й компаративістика. Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. 347 с.

Экфрасис в русской литературе : Труды Лозаннского симпозиума / под ред. Л. Геллера. Москва : Издательство “МИК”, 2002. 216 с.