ХУДОЖНІ ФОРМИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ В УКРАЇНСЬКІЙ СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Анотація

У статті визначаються і кваліфікуються художні форми вираження емоційного стану в українській середньо- вічній літературі (ХІ–XV ст.). Специфіка вияву і вираження емоцій чи емоційного стану у творах української літератури середньовічної доби полягає в тому, що автори скупі на емоції, рідко вдаються до зображення емо- ційних станів, що можна пояснити християнською стриманістю і своєрідністю панівних на той час стилів і жан- рів. Аналіз літературних пам’яток дає підстави та аргументи для того, щоб виділити декілька форм емоційно- го стану. Медитація як форма внутрішнього мовлення представлена у літописах (молитви князя Володимира, його синів Бориса і Гліба), у повчаннях та проповідях Феодосія Печерського, Серапіона, Кирила Турівського. Пафосом, патетичним стилем сповнена рання літературна пам’ятка «Пам’ять і похвала» монаха Якова (ХІ ст.), у якій прославляється князь Володимир, котрий охрестив Русь. До подібної похвали князю Володимиру вдається й митрополит Іларіон у «Слові про Закон та Благодать». Патетичний стиль тут досягається завдяки риторичним прийомам. У цілому патетичним видається «Слово про Ігорів похід» невідомого автора. Екзальтація у творах українського Середньовіччя досягається у молитвах, коли навіть традиційні фрази набувають емоційного вира- ження, а стилістично оформлене мовлення створює ефект потужного вияву почуттів. Одне з релігійних почут- тів – зворушення – передавалося у житіях, проповідях, повчаннях та хоженіях. У давньоукраїнських пам’ятках відстежуються такі форми емоційного стану, як страх Божий, любов (до Господа і ближнього), віра (християн- ська). В українській середньовічній літературі відображено найголовніші емоційні стани людини, які передають релігійні почуття і прагнення. Це спростовує традиційну думку про те, що Середньовіччя було похмурим, темним, відірваним від життя і від емоційної сфери людини. Середньовічні письменники зображували людину у її життє- вих ситуаціях, здатних викликати певні емоції, які мали специфічне забарвлення, відповідали панівним на ту пору ідеологічним орієнтирам.